12 незвичайних книг для відпустки
Куди б ви не направлялися у відпустку – до морського узбережжя, гірських вершин або таємничих лісів, в затишну Європу або колоритну Азію, одним з ваших компаньйонів, швидше за все, буде книга. Що читають у відпустці? Щось легке і веселе, або серйозне, або захоплююче – справа смаку! Якщо детективи а-ля Донцова або одноразові жіночі романи – не ваш варіант, Анастасія Арьє (блогер, мрійник, поціновувач маленьких радостей життя та експерт EVA Blog) пропонує дюжину інших.
Посміятися
Часом це все, чого хочеться від книги – приводів для сміху і можливості розслабитися. Мій топ-3:
1. Наріне Абгарян «Манюня». Добра, світла книга про двох подруг – Манюню і Нару, їх родичах і пригодах. Книга-портал, яка поверне вас в дитинство і нагадає, як класно бути дитиною, як класно жити, як багато радощів здатні помічати діти.
2. Слава Се «Сантехнік, його кіт, дружина та інші подробиці». Збірник замальовок очима прибалтійського сантехніка – написаних так завзято і весело, що, дочитавши останню сторінку, мимоволі вимовляєш: «І це все ?!».
3. Джеральд Даррелл «Моя сім’я та інші звірі». Спогади англійського натураліста про час, який він прожив з родиною на грецькому острові Корфу. Люблю цю книгу за гумор і легкість, барвисті описи природи і калейдоскоп забавних пригод.
Відчути себе підлітком
Коли світ дорослих починає тиснути на плечі, приємно переключитися на проблеми дітей, що стають дорослими. Згадати себе в цьому віці, посміхнутися глибині переживань, порадіти, що все це позаду.
4. Сью Таунсент «Таємний щоденник Адріана Моула». Щоденник британського підлітка нагадує, як складно жити, коли тобі 13 років, на обличчі – прищ, батьки розлучаються, прекрасна однокласниця не подивився сьогодні в твою сторону, вибір між кар’єрою великого письменника і сільського ветеринара рішуче неможливий, і незрозуміло, як бути з шкільними хуліганами. Ця книга настільки ж смішна, наскільки глибока і правдива. Якщо ваші діти – підлітки, або коли-небудь будуть ними, читайте книгу. Вона покаже вам їх світ у всій красі.
5. Бел Кауфман «Вгору по сходах, що ведуть вниз». Після закінчення коледжу Сільвія влаштовується на роботу вчителькою. Вона молода і сповнена віри в любов, але перший же день на новому місці дає їй зрозуміти, що її уявлення дуже розходяться з реальністю. Сільвія залишається працювати, намагаючись вціліти і в той же час зберегти первісний ентузіазм. Смішно, сумно, реально – кожен читач знайде схожість зі своєю школою, де б і коли б він не вчився.
Зазирнути за лаштунки
Не знаю, як ви, а я часом думаю про знаменитостей: «Визнання, успіх, гроші… Хочу!». Автобіографії дають можливість побачити виворіт, нагадують, що за зовнішнім блиском часто стоїть титанічна праця, біль і щоденна боротьба.
6. Галина Вишневська «Галина». Автобіографія великої оперної співачки, в житті якої було багато непростих сторінок. Війна, блокада в Ленінграді, голод і важка праця. Далі – несподіваний зліт, успіх, слава. І вигнання з рідної країни… За історією однієї талановитої жінки проглядається зріз цілої епохи, проступає культура і історія СРСР, і відверта розповідь уважного очевидця куди цікавіша сухих фактів з підручників історії!
7. Ірвін Стоун «Муки і радості». Одне з найвеличніших імен епохи Відродження – Мікеланджело Буонаротті. Той, хто пізнав заздрість і ненависть, багатство і славу, одержимість роботою і спустошення. Коли я читала книгу, мені здавалося, що одна людина не може вмістити, прожити, пережити стільки всього, що відбувалося в житті Мікеланджело, але, виходить, геній – може. Балансуючи між саморуйнуванням і творчістю, але може.
Антиутопії
Відмінний варіант для всіх, кому життя здається прісним, складним або не особливо радісним. Після читання антиутопій відроджується смак до життя, і відпустка – найкращий час, щоб доторкнутися до пост апокаліптичного світу!
8. Сьюзен Коллінз «Голодні ігри». Реаліті-шоу на виживання. Жереб. Безвихідь. Кітнисс і Піт знайомі з дитинства, і волею долі змушені брати участь в жорстокому квесті. Рано чи пізно в ньому загинуть всі учасники, крім одного, але відважні хлопець і дівчина зроблять замах на немислиме – кинути виклик тоталітарному суспільству, зберегти життя собі і один одному.
9. Тетяна Толстая «Кись». Автор малює картину майбутнього Росії після ядерного вибуху, в світі мутованих людей, тварин і рослин. Культура минулого зникла, і лише жменька людей, що пережили вибух ( «колишніх») її зберігають. Бенедикт – головний герой роману – народився у «колишньої» жінки, а після її смерті потрапив на виховання до іншого «колишнього» та намагається долучитися до майже втраченої культури.
10. Рей Бредбері «451 градус за Фаренгейтом». Світ майбутнього, в якому люди втратили зв’язок з природою, з культурною спадщиною людства і один з одним. Вільний від роботи час вони проживають з інтерактивним телебаченням і безглуздими шоу, все життя присвячене розвагам і матеріальним цінностям, зберігання книг карається законом – їх спалюють разом з будинком, а дружина може спокійно заявити на чоловіка… В цьому суспільстві небезпечно мислити інакше, ніж сусід, читати або ділитися думками. Небезпечно, але сміливці є!
Захоплюючий сюжет
Різних людей захоплюють різні теми – містика, розслідування, любовні історії, сімейні саги, пригоди… Все це є в двох моїх улюблених книгах Діни Рубіної.
11. Діна Рубіна «Почерк Леонардо». Анна залишається сиротою і потрапляє в прийомну сім’ю. У неї чудові, люблячі батьки і… дар ясновидіння, неймовірні здібності до фізики і математики і містичний зв’язок з дзеркалами. Ця бурхлива суміш приголомшує саму Анну, починає лякати батьків і змушує дівчину мчати по світу, змінюючи міста і професії. Нестримна, невловима, невільна – циркачка, каскадер, нащадок Вольфа Мессінга.
12. Діна Рубіна «Російська канарейка». Трилогія про дві різні родини: одеські музиканти з гарячою вдачею і мовчазні алма-атинські мандрівники. Протягом століть їх пов’язує невидима нитка – кенар Желтухін і його нащадки. Суміш сюжету і авторського стилю вас сп’янить і протягне крізь чужі долі і почуття, проведуть по кромці між життям і смертю, миром і війною, всепоглинаючою любов’ю і задушливою ненавистю. Окреме моє задоволення – описи природи і музики, хоча, здавалося б, як можна писати про музику? Виявляється, можливо. Так, що я чула її всередині, і сльози текли по щоках.
Коментарі покищо відсутні